Як казав Остап Бендер, навіть зі звичайної табуретки можна гнати самогон. Та що там, з табуретки, самогон женуть і з виноградних кісточок, і з кокосів, і навіть з кобилячого молока. І хоча є серед туристів ті, хто не розуміє, як можна пробувати самогон, коли у світі є великий вибір благородних міцних напоїв, мало хто втримається і не спробує, подорожуючи по черговий заморської чужині, новий вид екзотичного самогону. Або, як частенько це називають тубільці – національний напій. Якщо предмет тубільної гордості зроблений шляхом зброджування і подальшої перегонки – швидше за все це він, рідний і є. Натуральний первак.

Так що ж таке самогон? Це міцний спиртний напій кустарного виробництва, який виготовляється за допомогою перегонки через спеціальні (і теж саморобні) апарати браги. Вариво, що містить спирт, отримують в результаті бродіння зернових, фруктів, цукру, овочів та інших продуктів, що містять крохмальні речовини. В якості сировини для самогону можуть бути використані практичні будь плоди, головне, щоб вони містили цукор, ну або сам цукор в чистому вигляді.

Таким чином, формально, до самогону відносяться і такі давно усталені, всесвітньо відомі бренди, як коньяк, віскі, ром і джин, кальвадос і текіла. Однак, що про них говорити: не одну тисячу разів ці славні назви шарпали всі ЗМІ. Згадаймо краще про інше самогоні, можливо, менш відомому, але ніяк не менш приємне.

Так, на Балканському півострові, самогон варять з фруктів і називають отриманий продукт ракией. Звичайною в ракії близько 40 градусів, хоча домашній балканський самогон буває від 50 до 60 градусів фортецею, а ракія подвійної дистиляції ще міцніше і носить особливу назву "перепеченіца". Найчастіше ракію роблять зі слив, і тоді називають сливовицею. Але набагато смачніше ракія виноградна, особливо, якщо вона ще й витримана в бочках – від цього вона набуває жовтуватий колір і прекрасний смак. У Болгарії, наприклад, така ракій називається "Гроздова відлежала", Що в перекладі на російську означає – виноградна, витримана. Роблять ракію і з персиків, абрикосів, груші та айви, змішують з виноградною самогонкою і настоюють на травах, меді, горіхах – втім, це вже швидше відноситься до облагороджування самогону та настоянок.

У Тунісі самогон варять з фіги, по-нашому з інжиру. Виходить міцний напій 36-градусної міцності, з різкуватим смаком і легко і швидко приводить туристів в розслаблений стан. Називається він Буха. Для російського вуха звучить звично – сідай, та бухай!

Найважче доводиться перекручуватися в спробі добути міцні напої бурятам. Занадто сувора тут природа, але й тут не пропаде винахідливий людина – самогон женуть з молока. Вигляд у Тарасун – а саме так називається молочний самогон той ще – напівпрозорий, смак кислуватий, як і належить молочному продукту, градусність – близько 12, однак ефект той самий, перевірений часом.

У Шрі-Ланці, в Таїланді, та скрізь, де ростуть кокосові пальми, з кокоса женуть самогон, який називають арак. Фортеця його близько 30 градусів, і він, як кажуть, не дає похмілля. Цим користуються шкідники, які женуть самогон з фініків, і називають отриманий продукт також араком, однак фінікових арак до кокосового далеко, і плутати їх грішно, а для туристів ще й небезпечно. Так що якщо хтось пробував арак і залишився без похмілля – пробував арак істинний, правильний, кокосовий. Решті, на жаль, не пощастило.

Не менш рідкісний самогон роблять в Бразилії з цукрової тростини і називають його кашаса. Кашаса досягає приблизно 40 градусів міцності і вживається, як правило, з лимоном і цукром. Бразильці стверджують, що кашаса неодмінно повинна сильно пахнути, навіть смердіти, і мовляв, якщо запаху немає, то цей зовсім не кашаса, технологія порушена.

У Мексиці з агави варять не тільки текілу. Із запеченої і витриманою в кам’яних печах кілька днів серцевини агави женуть тут мескаль, напій з багатим димним ароматом і міцністю близько 40 градусів. Родзинкою в пляшці меськаля служить гусениця, що мешкає на агаві, її поміщають в бутель і так само як сіль (з висушеними і розтертими гусеницями), комаха належить порівну поділити між усіма товаришами по чарці.

Хоча в багатьох країнах приватна самогоноваріння заборонено законом, в Росії, як не дивно, з 2002 року гнати самогонку, не наражаючись кримінальному покаранню, можна. Правда, вигнати чистий продукт в домашніх умовах не так-то просто, але умільці не пропадуть. Більше того, подекуди сам процес самогоноваріння перетворили в розвагу для туристів і добувають гроші буквально з повітря. Так, у Суздалі тепер можна навчитися варити самогон, і не тільки "пройтися по цеху" і продегустувати первак, а й самому взяти участь у процесі самогоноваріння.

Оригiнал читайте here.

Також цiкаво

Share →

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eighteen − five =